Сторінка інструктора з фізкультури

Інноваційні форми організації фізкультурних занять

У наш час спостерігається тенденція до зниження рухливості дітей. Чому так відбувається? Відповідь проста. Згадайте, як у дитинстві ми з вами постійно гуляли, грали, спілкувалися і веселилися з друзями у дворі ... В наш час досить часто буває, що кращий друг малюка – це телефон, планшет або ноутбук. І не тому, що у нього немає друзів, а тому, що там стільки всього цікавого! Можливо, так і є. Але віртуальні ігри привчають малюка до малорухливого способу життя. Чим це загрожує? Проблемами зі здоров'ям, зниженням мозкової активності, млявістю, апатією. І це далеко не весь перелік проблем, що виникають.

Чи можна всього цього уникнути? Звичайно, можна.  Найкращою відповіддю на всі перераховані вище проблеми був і буде спорт!

Якщо діти з самого раннього віку неймовірно активні, рухливі, ніколи не сидять на місці – це прекрасно! «Активність» дорівнює «Здорова і щаслива дитина».

Вже давно традиційні фізкультурні заняття не дуже цікавлять сучасних дітей. Тому, ми урізноманітнюємо їх за допомогою інноваційних методів і прийомів. А саме:

Аеробіка

Оздоровчі види аеробіки стали нині дуже популярні завдяки її ефективності, доступності та емоційній забарвленості.

Заняття з дитячої аеробіки проводяться у спортивній залі чи підготовлених для цього кімнатах під музичний супровід. Їх особливість полягає в тому, що темп рухів і інтенсивність виконання вправ задається ритмом музичного супроводу, а добір вправ забезпечує вплив на різні системи дитячого організму, зокрема:

бігові і стрибкові вправи переважно впливають на серцево-судинну систему;

нахили і присідання - на руховий апарат;

вправи на релаксацію - на центральну нервову систему;

вправи в партері (у положенні лежачи, сидячи) розвивають силу м'язів і рухливість у суглобах.

Залежно від засобів, заняття ритмічною гімнастикою можуть мати переважно атлетичний, танцювальний, психорегуляторний або змішаний характер.

Заняття з аеробіки - це система циклічних фізичних вправ, у яких задіяно не менше 2/3 м'язової маси. Для досягнення позитивного ефекту виконання аеробних вправ має тривати не менше 20-30 хв. Саме для циклічних вправ, спрямованих на розвиток загальної витривалості, характерні найважливіші морфофункціональні зміни систем кровообігу і дихання.

Фітбол-аеробіка

Можливості застосування фітбол-аеробіки в ДНЗ дуже широкі. Вона є потужним комплексним засобом оздоровчого, освітнього та виховного впливу на розвиток особистості дитини.

Амортизаційна функція м'яча забезпечує вібрацію при виконанні вправ, що сприяє поліпшенню обміну речовин. Активізація кровообігу та мікродинаміка в міжхребцевих дисках і внутрішніх органах сприяють розвантаженню хребетного стовпа, мобілізації функціоналу різних його відділів, корекції лордозу та кіфозу.

Вправи, які діти виконують з вихідного положення сидячи верхи на м'ячі, за своїм фізіологічним впливом сприяють лікуванню таких захворювань, як остеохондроз, сколіоз, неврастенія, астено-невротичний синдром та ін.

Механічна вібрація м'яча позитивно впливає на суглоби, м'язові тканини та хребет, зокрема гармонізує стан міжхребцевих дисків. Практично це єдиний вид аеробіки, в якому під час виконання фізичних вправ взаємодіють руховий, вестибулярний, зоровий і тактильний аналізатори, що підсилює позитивний ефект від занять. Вправи на фітболі тренують серцево-судинну, дихальну, опорно-рухову системи та вестибулярний апарат, розвивають координацію рухів.

Дуже важливо також те, що гімнастика з використанням фітболів створює в дитячому колективі веселу, насичену яскравими позитивними емоціями атмосферу. До того ж під час виконання вправ практично відсутнє ударне навантаження на нижні кінцівки, а серцево-судинна система працює у помірному режимі.

Основна мета фітбол-аеробіки - профілактика та корекція різних захворювань, розвиток рухових здібностей та фізичних якостей.

Упровадження фітбол-аеробіки у систему фізкультурно-оздоровчої роботи дошкільного навчального закладу необхідно розпочинати з розробки комплексів загальнорозвивальних вправ з фітболами. Поступово ці комплекси слід використовувати на заняттях з фізкультури і закріплювати їх виконання під час ранкової гімнастики.

Перший етап роботи з фітболом передбачає індивідуальну роботу з дітьми. Кожній дитині надають змогу самостійно ознайомитися з новим обладнанням, пограти з фітболами.

Другим етапом є навчання дітей самостійно сідати на фітбол та утримувати рівновагу на ньому. При цьому необхідно вчити сідати на фітбол правильно: при сидінні коліна мають бути розміщені на рівні стегон, слід сидіти стійко і впевнено, не провалюючись. Правильне сидіння на фітболі сприяє не лише ефективності, а й безпеці виконання вправ.

На цьому етапі навчають дітей невеликими підгрупами не більше 4 - 5 хв, поступово збільшуючи тривалість виконання вправ до 20 - 25 хв залежно від віку, фізичної підготовленості та стану здоров'я дітей. Це пов'язано з великим навантаженням на дрібні м'язи спини. Тож темп виконання вправ має бути повільним чи середнім.

Корекційно-оздоровча гімнастика на фітболах будується у три частини: підготовча, основна і заключна.

Підготовча частина зазвичай проводиться без м'ячів, використовуючи різні види ходьби, біту, музично-ритмічних рухів, які сприяють розігріву організму дитини та створюють позитивний емоційний настрій.

Основна частина - це комплекс загальнорозвивальних вправ на фітболах. У основній частині фізичне навантаження чергується з відпочинком та розслабленням, проводимо ігри та ігрові вправи, що сприяють створенню радісної, емоційної атмосфери. Основна частина обов'язково повинна містити вправи, які виконують з різних вихідних положень, зокрема, лежачи на фітболі на грудях, на спині. Такі вправи сприяють корекції постави, тренують силу та витривалість м'язів.

Заключна частина повинна містити вправи на розслаблення м'язів спини та загальну релаксацію. Крім рухливих та музичних ігор і естафет, фітбол-аеробіка містить вправи креативної гімнастики, що сприяє розвитку творчості, ініціативи та самовираження дошкільників. А ще комплекси фітбол-аеробіки можна урізноманітнити елементами численних видів спорту, таких як: волейбол, баскетбол, футбол, спортивна, художня та атлетична гімнастика, акробатичні вправи - перекати, стійки на лопатках, місток на фітболі тощо.

Заняття фітбол-аеробікою мають неабиякий оздоровчий ефект - діти менше хворіють, у них поліпшується постава, з'являється відчуття радості та задоволення від руху, а також потреба в руховій активності. На позитивному емоційному фоні процес формування рухових умінь і навичок відбувається у дітей швидше та ефективніше.

Для того щоб заняття з фітболами справді мали оздоровчий ефект, потрібно правильно підібрати розмір м'ячів. Для дошкільників оптимальний розмір фітболів - 45 - 60 см у діаметрі. Під час підбирання фітболів необхідно звертати увагу на їхню пружність: при легкому натисканні на м'яч долонею його поверхня має пружинити, не чинячи надмірний опір і не вгинаючись усередину. Фітболи мають бути високо пластичними і при повторному надуванні відновлювати форму без складок, зморшок та тріщин. Вони мають бути виготовлені з міцної гуми і розраховані на навантаження від 300 до 1000 кг. Ніпель на них має бути впаяний всередину, щоб не заважати під час занять, не травмувати шкіру. Якісні фітболи, виготовлені з гіпоалергенного екологічно чистого матеріалу без шкідливих домішок, мають антистатичні властивості.

Заняття з елементами «Кік-аеробіки». Це вправи зі скакалкою, які сприяють розвитку в дітей відчуття рівноваги й координації рухів. Також таке заняття містить вправи для профілактики плоскостопості, загальнорозвивальні вправи — стрибки через довгу та коротку скакалки, ходіння по скакалці різними способами, — ігри й естафети зі скакалкою тощо.

Позитивно впливає на настрій дошкільників під час фізкультурного заняття і методика «Мім-стиль» (клоунада-стиль). Діти показують одне одному смішні  гримаси та виконують мімічні вправи, грають в ігри «Дожени і розсміши», «Передай усмішку» і тощо. Відтак дошкільники перевтілюються в улюблених казкових персонажів та презентують свою усмішку під час «Параду гарного настрою».

Улітку під час фізкультурних занять можна застосовувати елементи «Хатха-йоги». Проводити такі заняття в затінку між деревами. Дитяча йога - це можливість навчити вихованців не просто швидко виконувати фізичні вправи, а й відчувати своє тіло. Діти  вчяться визначати межі своїх фізичних можливостей у певний момент та поступово розширюють їх. Під час виконання вправ (асан) стежити, аби дошкільники правильно дихали — не затримували подих, а вдихали й видихали глибоко й вільно. Особливо діти полюбляють виконувати такі асани, як-от: «Дерево», «Гора», «Трикутник»,  «Змія», «Кішка», «Сонячна асана», а також робити нахили та випади. Хороше самопо­чуття, гарний настрій і задоволення собою — ось і основні результати таких занять.

Туристичні походи

Обов'язковим заходом у системі фізкультурно-оздоровчої роботи нашого дошкільного закладу в літній період є піші переходи й туристичні міні-походи. Із дітьми систематично проводяться піші туристичні походи.

Впровадження квест-технодогій

Фізкультурно-оздоровчий процес можна урізноманітніти за допомогою квест-техноло­гії (від англ. quest — пошук) — для дошкільників проводяться інтелектуальні змагання з елементами рольової гри.

 Види квестів:

квест-змагання — спортивно-інтелектуальне змагання, підчас якого діти виконують логічні завдання, пропонують оригінальні варіанти розв'язання проблемних ситуацій, користуються підказками, здійснюють пошук на місцевості, будують оптимальні маршрути руху тощо;

сюжетний — завдання для якого вихователь добирає за сюжетом певної казки;

живий — це сюжетна гра, кожен гравець якої має свою роль і мету; спілкуючись одне з одним, гравці мають виконувати завдання так, аби кожен досяг своєї мети.

Під час квестів діти в командах мають послідовно виконувати підготовлені вихователем завдання; після розв'язання одного завдання вони отримують підказку та вирушають на пошуки наступного. Інтерактивні вправи в межах квесту сприяють розвитку логічного мислення, вправляють дітей в умінні розв'язувати проблемні ситуації, вигадувати, приймати рішення, застосовувати свої знання в нестандартних ситуаціях. Водночас діти постійно рухаються.

Плавання

Плавання - один із найбільш ефективних оздоровчих та безпосередньо прикладних засобів фізичного виховання. Регулярні заняття плаванням сприяють формуванню правильної постави, рівномірно розвивають усі м'язові групи. Систематичні заняття плаванням допомагають загартовуванню організму і зміцненню здоров'я, розвивають гнучкість і спритність. Заняття у відкритих водоймах, де температура повітря і води непостійна, допомагають адаптуванню до змін температури довкілля. Перебування у воді пов'язано з великим теплообміном організму, завдяки чому посилюється кровообіг, а це в свою чергу впливає на роботу серцево-судинної і нервової систем, поліп­шує діяльність органів травлення, активізує обмін речовин.

Враховуючи оздоровче, лікувальне та велике прикладне значення, плаванню відводиться важливе місце в програмі з фізичного виховання дітей дошкільного віку нашого закладу.

Аквааеробіка

Аквааеробіка для дітей є корисним фактором для організму, що росте.

По-перше, вправи з аквааеробіки дозволяють навантажувати ті групи м'язів, які не завантажені або ухиляються в повсякденному житті.

По-друге, вода надає прекрасну можливість активним і психічно нестійким дітям виплеснути назовні всю зайву енергію.

По-третє, комплекс занять з аквааеробіки дозволяє розтягувати зв'язки і розвивати гнучкість.

По-четверте, тренувальні заняття передбачають в своїй програмі взаємодіючі ігри між дітьми, використання спеціальних предметів, таких як м'ячі, поролонові або латексні конструкції.

Розмаїття традиційних та інноваційних форм роботи з дошкільниками дає змогу загартовувати дітей, розвивати їхні фізичні якості, а також закріплювати набуті знання та навички. Та найважливіше — вихованці накопичують ресурси для активної діяльності протягом наступного навчального року.

Одне із основних завдань, визначених Законом України «Про дошкільну освіту» – збереження та зміцнення фізичного, психічного і духовного здоров’я дитини.

Найпершим суспільним середовищем для дитини стає дошкільний навчальний заклад, метою якого є забезпечення гармонійного розвитку особистості дитини, її фізичного і психічного здоров’я.

Свідоме ставлення дошкільників до запропонованих для виконання рухових дій, їх активність, зацікавленість у процесі навчання, бажання оволодіти рухами якомога краще і швидше до­помагають успішному вирішенню завдань фізичного виховання. П.Ф. Лесгафт стверджував, що «між розумовим та фізичним розвитком існує тісний зв'язок... розумовий зріст та розвиток вимагають відповідного розвитку фізичного»¹.

Опосередкований зв'язок фізичного виховання з розумовим полягає в тому, що міцне здоров'я та повноцінний фізичний розвиток обумовлюють загальну високу працездатність організму, швидке пристосування до виконання завдань у розумовій діяльності.

В ході модернізації освіти, одним із пріоритетних напрямів роботи дитячого садочку з оздоровчої роботи повинно стояти підвищення якості фізкультурно-оздоровчої роботи через використання інноваційних технологій на заняттях з фізкультури, бо традиційні фізкультурні заняття вже не дуже цікавлять сучасних дітей, тому можна урізноманітнити їх за допомогою інноваційних методів та прийомів.

Одним із таких прийомів є  впровадження квест – технологій, що дозволяє відійти

 від традиційних форм навчання дітей та значно розширити рамки освітнього

 простору. 

Квест не тільки дозволяє виявити кожній дитині свої знання та здібності, а й сприяє розвитку комунікативних взаємодій між гравцями, що стимулює спілкування та згуртовує дітей.

У квестах присутній елемент змагальності та ефект несподіванки. Вони сприяють розвитку аналітичних здібностей, розвивають фантазію і творчість. За допомогою квестів можна вирішити багато завдань, таких як:

-         вдосконалення набутих рухових умінь і навичок та розвиток фізичних якостей у змінених, варіативних умовах;

-         залучення кожної дитини в активний пізнавальний процес;

-         розвиток творчих здібностей, уяви;

-         формування навичок дослідницької діяльності, розширення кругозору, ерудиції, мотивації;

-         виховання особистісної відповідальності за виконання завдання.

Існують такі види квестів:

-         квест-змагання — спортивно-інтелектуальне змагання, підчас якого діти виконують логічні завдання, пропонують оригінальні варіанти розв'язання проблемних ситуацій, користуються підказками, здійснюють пошук на місцевості, будують оптимальні маршрути руху тощо;

-         сюжетний — завдання для якого вихователь добирає за сюжетом певної казки;

-         живий — це сюжетна гра, кожен гравець якої має свою роль і мету; спілкуючись одне з одним, гравці мають виконувати завдання так, аби кожен досяг своєї мети.

-         Під час квестів діти в командах мають послідовно виконувати підготовлені виховате­лем завдання; після розв'язання одного завдання вони отримують підказку та вируша­ють на пошуки наступного. Інтерактивні вправи в межах квесту сприяють розвитку логічного мислення, вправляють дітей в умінні розв'язувати проблемні ситуації, вига­дувати, приймати рішення, застосовувати свої знання в нестандартних ситуаціях. Водночас діти постійно рухаються.

У дитячому садку квест - ігри можна проводити в різних вікових групах, починаючи з молодшої. Але краще квести проводити в старших групах, де у дітей вже є навички і певний запас знань і умінь. У квестах можуть брати участь не тільки діти, а й батьки.

Розмаїття традиційних та інноваційних форм роботи з дошкільниками дає змогу загартовувати дітей, розвивати їхні фізичні якості, а також закріплювати набуті знання та навички. Та найважливіше — вихованці накопичують ресурси для активної діяльності протягом наступного навчального року.

Всебічний розвиток дитини за допомогою квест-технологій

Мета:

-         закріплювати і вдосконалювати набуті рухові уміння та навички;

-         розвивати фізичні якості у змінених, варіативних умовах;

-         розвивати уяву дітей, використовуючи сучасні нетрадиційні методи і прийоми: квест-технології, які сприяють формуванню у дітей самостійного мислення, розвивають фантазію і пізнавальну активність;

-         сприяти всебічному розвитку дітей, виховувати почуття колективізму і товариської взаємодопомоги;

-         доставляти дітям задоволення від спілкування та спільної діяльності з однолітками ;

-          підвищувати інтерес дітей до занять фізичними вправами через ігрову діяльність;

-         пропагувати здоровий спосіб життя, сприяти залученню сім'ї до фізкультури і спорту, доставляти батькам і дітям задоволення від спільних занять.

                                                                Гра для дітей - спосіб навчитися тому,

                                                                 чому їх ніхто не може навчити.

Віктор Франкл

Плавання є одним з найважливіших засобів фізичного виховання, завдяки чому воно входить в зміст програми з фізичного розвитку дошкільнят. Заняття дітей в басейні - це один з ефективних шляхів реалізації принципів здоров'язбереження. Плавання сприяє нормальному фізичному розвитку дитячого організму, зміцненню його імунної системи, формуванню правильної постави. Регулярні заняття з плавання покращують роботу кровоносної і серцево-судинної систем. Синхронна робота м'язів, узгоджена з дихальними рухами, сприяє посиленню дихальної мускулатури, підвищує тонус і збільшує об'єм легенів.

Дитина, яка постійно відвідує басейн, менш схильна до вірусних та простудних захворювань, має здоровий і міцний сон, ніколи не скаржиться на відсутність апетиту. Плавання доставляє дітям радість і задоволення. Заняття плаванням впливає не тільки на здоров'я, але і розвиває такі особистісні якості, як дисциплінованість, сміливість, рішучість, самостійність, самовладання, цілеспрямованість, наполегливість.

Провідний вид діяльності дітей дошкільного віку – ігровий. Він забезпечує успішність навчання плаванню. У зв’язку з цим, навчання плаванню повинно будуватися через гру.

Гра займає велике місце в житті дітей. Вона надає багатогранний вплив на психічний розвиток дітей, є одним з дієвих засобів різнобічного фізичного виховання. У грі діти опановують новими знаннями, вміннями і навичками. У добре організованих іграх удосконалюються функції організму, вправляються і розвиваються життєво важливі якості та здібності, накопичується досвід застосування своїх можливостей. Ігровий метод забезпечує необхідну зацікавленість дітей у навчанні плавання, дозволяє збільшувати число повторень одних і тих же вправ, використовувати різноманітні вихідні положення. Застосування ігор в початковому навчанні плаванню допомагає забезпечити емоційність занять. Гра на воді допомагає швидше освоїтися з водою, позбутися страху, вивчити плавальні рухи. 
Різноманітні  ігри сприяють удосконаленню навичок основних рухів, розвитку рухових якостей. 

Якщо дитина радіє, цікавиться,

захоплюється і отримує задоволення?

Дуже добре, значить ми на вірному шляху!

В останні роки помітно зросла кількість фізично ослаблених дітей. Це відбувається по ряду причин, до числа яких можна віднести: проблеми екології, малорухливий спосіб життя, дефіцит рухової активності. Багато батьків надмірно захоплені інтелектуальним розвитком своїх дітей, абсолютно забуваючи про те, що зміцнення їх здоров'я, сприяння фізичному і психічному розвитку є особливо значущим.

Дошкільна освіта покликана забезпечити основний фундамент не тільки розвитку, але і створити максимально сприятливі умови для формування здорової, гармонійно та фізично-розвиненої дитини.

Будь-які недоліки в розвитку рухової сфери створюють труднощі в навчанні, особливо чітко проявляючись у різних цілеспрямованих діях: при малюванні, в ручній праці, що відображається на загальному розвитку дитини, і як наслідок, труднощі в освоєнні освітньої програми дитячого садка.

У зв'язку із сформованою ситуацією виникає безліч питань: як працювати з такими дітьми? Як підвищити ефективність навчально виховного процесу? Як домогтися позитивної динаміки в фізичної підготовленості дітей? Як підтримати інтерес до занять з фізичної культури та плавання? Як знайти підхід до кожної дитини? Дані питання підштовхують  до пошуку нових методик організації рухової діяльності, в яких повинен бути врахований весь комплекс соматичних та фізичних проблем, що сприяють не тільки розвитку фізичних якостей, але і зняттю психічної і емоційної напруги. Цим вимогам відповідає методика сенсорної інтеграції.

Приблизно сорок років тому Джейн Айрес, логопед і психолог зі штату Оклахома (США), в процесі практичної роботи прийшла до створення теорії порушення роботи сенсорних систем - теорії дисфункції сенсорної інтеграції, яка привернула увагу багатьох фахівців, що займаються проблемами розвитку дитини. Джейн Айрес, практик з "глибини", побачила проблему, що заважає розвитку, принаймні, кожної десятої дитини на землі, яку до неї не розуміли, що не діагностували та не помічали.

Дослідження Дж. Айрес показали, що більш ніж 70% дітей, мають будь-які відхилення рухової та емоційної сфери, відхилення в розвитку мови, проблеми з навчанням, поведінкою, спілкуванням, мають порушення роботи сенсорних систем.

Сенсорна інтеграція - процес, під час якого нервова система людини отримує інформацію від рецепторів всіх почуттів (дотик, вестибулярний апарат, відчуття тіла або проприоцепція, нюх, зір, слух, смак), потім організовує їх і інтерпретує так, щоб вони могли бути використані в цілеспрямованій діяльності.

Порушення сенсорної інтеграції може проявитися досить рано. Якщо дитина пізніше однолітків перекинулася, сіла, поповзла, взяла іграшку і т.д. - це може говорити про порушення сенсорних процесів. Якщо цей процес порушений, малюкові буде важко, наприклад, орієнтуватися в просторі, самостійно одягатися, спускатися по сходах, концентрувати увагу. Затримка мовного розвитку - це теж проблема сенсорної інтеграції. І навіть погане запам'ятовування віршів - все з тієї ж області - порушення сенсорної інтеграції.

Сенсорний розвиток дитини - це розвиток його сприйняття і формування уявлень про зовнішні властивості предметів: їх форми, величини, положення в просторі, а також запах, смак і т.д.

До основних ознак порушення сенсорної інтеграції відносять:

- слабкий м'язовий тонус;

 - порушення координації, труднощі в утриманні пози;

- труднощі в засвоєнні нових рухів;

- труднощі в розрізненні правого та лівого боків;

- проблеми з поведінкою (гіперактивність, підвищене відволікання, перевтомлюваність);

- затримка розвитку мови.

Метод сенсорної інтеграції вирішує цілий спектр проблем і дозволяє поліпшити фізичний розвиток дітей, увагу, концентрацію, зорові і слухові здібності, що природним чином позитивно позначається на загальному розвитку і самооцінці дитини.

Сенсорний розвиток - основа розвитку інтелектуального. Басейн може стати прекрасною мультисенсорной середовищем. Спостерігаючи за малюками, ми бачимо, як змінюється їхнє ставлення до світу, стимульоване впливом на органи чуття, яке вони отримують у воді.

З огляду на актуальність проблеми психофізіологічного розвитку дітей можна сформулювати мету: рішення задач сенсорної інтеграції дітей через ігри з водою.

Для досягнення мети були поставлені такі завдання:

-         розвивати і вдосконалювати у дітей всі види сприйняття;

-          розвивати відчутні сприйняття, а саме тактильні і кінестетичні (відчуття рухів і положення частин власного тіла) відчуття;

-         розвиток пізнавальних навичок;

-         створення умов, спрямованих на генералізацію набутих умінь;

-          підвищувати рівень знань у батьків по сенсорному розвитку та вихованню дітей; 

-          підвищувати рівень компетентності по сенсорному розвитку та виховання дошкільнят у педагогів;

-         розробити систему навчальних заходів для педагогів і батьків вихованців по темі: «Розвиток рухової сфери дошкільнят через сенсорну інтеграцію».

Гра - це одна з форм навчання, коли в процесі гри діти отримують ті знання та удосконалюють ті уміння і навички, які в майбутньому будуть задіяні в житті.

Гра для дитини дошкільного віку є основним засобом пізнання світу, навчання і виховання. Тому якість дитячої гри має пряме відношення до подальшого розвитку дитини.

Активно граючи, діти отримують тактильні, вестибулярні і пропріорецептивні відчуття. Однак дитині з порушенням сенсорної інтеграції нерідко потрібні більш-менш інтенсивні відчуття, ніж дає звичайна гра. Саме для цього можна

використовувати елементи методу сенсорної інтеграції.

Перша речовина, з якою із задоволенням знайомиться дитина, це вода, яка дає дитині приємні відчуття, розвиває різні рецептори і надає практично необмежені можливості пізнавати світ і себе в ньому. Ігри з водою один з найприємніших способів навчання.

Ігри з водою дуже корисні для малюка. Вода - абсолютно унікальне середовище. Вона очищує, заспокоює, розслаблює, дарує всілякі тактильні відчуття: може бути холодною і гарячою, бігти тоненькою цівкою або розлітатися в сторони веселими бризками.

ДИХАЛЬНА ГІМНАСТИКА ЯК ОЗДОРОВЧА ТЕХНОЛОГІЯ НА ЗАНЯТТЯХ З ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ У ДНЗ

     Ще з давніх-давен східна медицина вважає, що правильне дихання –запорука здоров’я. На Сході (Китай, Індія, Японія) дихання ототожнюють із життям, зокрема вважають, що дихання – це шлях до здоров’я та довголіття. Тисячоліттями там користуються оздоровчими способами від найпростішого тренінгу до складної йогівської регуляції дихання. На основі дихання у комбінації з різними методиками, вправами та медитаціями створили різноманітні оздоровлювальні системи (у-шу, цигун, йога та інші).

Таких висновків дійшли й українські науковці. Зокрема, вітчизняна медицина на початку 90-х років визнала дихальні вправи оздоровчими. Як стверджують науковці, виконуючи правильно дихальні вправи, можна значно поліпшити стан при різних хворобах, зокрема бронхіальної астми легкої форми I-II ступеня, хронічні захворювання легень, ішемічну хворобу серця на ранніх стадіях, гіпертонію, цукровий діабет та навіть ожиріння за рахунок загального оздоровчого ефекту.

 Дихання – це рух, кожен подих – це життя. У тіла є власний автоматичний механізм для розслаблення. Але необхідно йому допомогти. Автоматичний механізм організму не може діяти без участі самої людини. Він не може діяти згідно із власною мудрістю, генетичною мудрістю сторіч, але, оскільки ця мудрість загублена, виникає напруга. У всьому іншому він (подих) працює автоматично. Подих дозволяє відчувати кожну клітинку свого тіла. Коли тіло напружене – його треба розслабляти. Починається розслаблення з дихання. По всьому організму йде живляча енергія.

За все життя людина робить приблизно 800 мільйонів вдихів і стільки ж видихів, але ми часто забуваємо проконтролювати, які це вдихи й видихи, чи правильно ми дихаємо, чи приносимо користь нашому організму.

Правильний подих - глибокий й через ніс,  наданий нам від природи. Саме так дихає тільки що народжена дитина. Але дорослішаючи, вона дуже часто втрачає ці навички. Що є причиною цього? Перегодовування, зайве "укутування", малорухливий спосіб життя, неправильна постава (підняті й дещо зведені вперед плечі і т.д.). При цьому грудна клітина звужується, легені не наповнюються повітрям повністю, і з'являється так зване "верхнє" дихання, що не дає можливості організму повністю заповнювати свою потребу в кисні.

Дихальна гімнастика

"Дихальна гімнастика" - це специфічний валеологічний метод, що дозволяє дитині оволодіти різними типами подиху (повне, верхнє, нижнє), її  можна використовувати  у реалізації своєї індивідуальної програми здоров'я.

Фахівці виділяють чотири типи подиху: грудне (вдих проводиться за рахунок розширення верхньої частини грудної клітини), ключичне (під час вдиху грудна клітина розширюється убік плечей), нижньореберне (при вдиху розширюються в сторони нижні ребра) і черевне (при вдихові грудна порожнина збільшується при участі діафрагми).

Але на практиці ізольованого типу подиху не зустрічається. Тому прийнято виділяти лише два типи подиху: верхнє (грудне) і нижнє (черевне). Кожний з них не є правильним (природнім), тому що має свої недоліки.

При верхньому подиху відбувається рух у верхньому й середньому відділах грудної клітини. При цьому мимоволі при вдиху, який досить напружений, піднімаються плечі й відбувається "перебір" повітря, крім того, практично не заповнюються повітрям нижні (більш об'ємні) ділянки легенів. Цей тип подиху практично ізолює роботу діафрагми й м'язів черевного преса, що негативно позначається на їхньому нормальному функціонуванню.

При нижньому подиху активність проявляється лише в нижньому відділі грудної клітки, коли при вдиху активно опускається діафрагма й повітрям заповнюється нижня частина грудної клітини. Недоліками цього типу подиху є пасивність середнього й верхнього відділів і обмеженість видиху, що не дає можливості користуватися ним при рухові.

Найбільш правильним і здоровішим є повний подих, що поєднує в собі й верхнє, і нижнє.

Однією з основних цілей дихального комплексу є научіння дитини володіти всіма трьома типами подиху (верхнє, нижнє, повне), тому що кожний з них необхідний людині в різних життєвих ситуаціях. Так, верхнім подихом ми повинні скористуватися у випадках, коли зовнішнім обставинам небажане заповнення  легенів повітрям (сильна загазованість повітря, дуже низькі температури) і т.д. Нижнім або повним подихом слід користуватися в тих випадках, коли є можливість збагатити організм киснем (у лісі, на березі моря - удалині від екологічно несприятливих місць). Нижнім подихом ми користуємося при співі, виступах на аудиторію, тобто при використанні техніки так називаного "поставленого" голосу. Зауважимо, що правильна постановка подиху дозволяє дитині надалі (шкільний період) зазнавати більш комфортні умови при відповіді біля дошки, при несподіваному звертанню до нього вчителя: дитина не губиться, у неї не виникає так званого "шокового" стану. Таким чином, дихальна гімнастика - це одне з умов підготовки дитини до соціального життя в шкільному середовищі й навколишньому світі. Крім того, дихальна гімнастика може стати одним з компонентів в індивідуальній програмі здоров'я.

До того ж дихальні вправи дозволяють розвивати силу й витривалість дихальних м'язів, сприяють накопиченню в організмі вуглекислого газу, формують уміння контролювати процес вдиху й видиху і т.д., що також необхідно в подальшому житті в різних складних ситуаціях.

Дихання – це не тільки рефлекторні дії, але й дихальні вправи для діафрагми, керовані свідомістю, які регулюють вдих і видих.

Найкращий варіант дихання за спокою – вдих і видих через ніс. Безперервне, спокійне, рівне дихання найефективніше: воно повністю звільняє легені від повітря під час видиху. Вважається, що тривалість життя людини великою мірою залежить від того, як вона дихає. Якщо дихання людини часте і поверхневе, то і життя її короткочасне. І навпаки, рівне, вільне і спокійне дихання, повніші та глибші вдихи і видихи є однією з умов здоров'я і довголіття.

Дихальна гімнастика – це система вправ, спрямована на оволодіння мистецтвом правильно дихати, що дає змогу акумулювати життєву енергію, правильно її розподіляти і використовувати для контролю над організмом. Накопичений багатий досвід свідчить про те, що завдяки використанню дихальних вправ досягається повний контроль над організмом.

Загальні рекомендації щодо використання вправ з дихальної гімнастики з дошкільниками

ü При використанні ігор і вправ дихальної гімнастики дуже важливо стежити за правильною поставою дитини, тому що порушення постави майже завжди веде до порушення правильного процесу подиху.

ü Більше двох вправ одночасно робити не рекомендується.

ü Під час вправи необхідно стежити за дітьми, після кожної вправи обов'язково необхідно з ними поговорити про те, які труднощі в них виникали під час їх виконання, що вони зазнавали, чи хотіли вони ці вправи виконувати. Якщо виникало небажання, то необхідно довідатися: яка причина цього небажання.

ü Якщо вправи повторюються кілька разів протягом якогось часу, то обов'язково слід поспостерігати за дітьми з метою виявлення їх бажання (небажання) виконувати цю вправу.

Слід зазначити, що вправи, пов'язані з подихом, − це не просто фізичні вправи, що мають навантаження на окремі органи, це одночасно й розвиток подиху, а через нього −  уяви, яка в сукупності впливає й на фізичне здоров'я. Правильна постановка подиху дозволяє дитині надалі (шкільний період) зазнавати більш комфортні умови при відповіді біля дошки, при несподіваному звертанню до нього вчителя: дитина не губиться, у неї не виникає так званого "шокового" стану. Таким чином, дихальна гімнастика −  це одна з умов підготовки дитини до соціального життя в шкільному середовищі й навколишньому світі.

«Правильне дихання - запорука реалізації

резервних потенціалів дитини»

Навчати дитину правильно дихати нелегко. Внаслідок різних причин, наприклад,  внаслідок недавно перенесеного захворювання (особливо дихальних шляхів), виробляється неправильний ритм дихання.

Батьки повинні навчити свою дитину правильно дихати - тільки через ніс! Які для цього потрібні умови?

Наведемо ряд рекомендацій і спеціальних вправ для розвитку правильного носового дихання.

1. Насамперед необхідно привчити дитину користуватись носовою хусточкою, щоб регулярно очищуватити ніс для вільного дихання.

2. Дитина повинна вміти правильно очищуватити ніс, окремо кожну ніздрю, притискуючи в цей час другу ніздрю пальцем; після цього перевіряється прохідність для повітря кожної ніздрі окремо: дитина дихає носом вільно, рот при цьому закритий.

3. У домашніх умовах розвиткові носового дихання сприяють такі вправи:

а) вдих через ніс; вдих і видих проводяться через обидві ніздрі одночасно;

б) вдих через праву ніздрю, видих - через ліву;

в) вдих через ніс, видих через рот.

4. Дітей у віці 3 - 6 років можна відучити дихати ротом, використовуючи таку вправу. Пляшку наповняють водою, в неї занурюють гумову трубку завдовжки 40 см і діаметром 1 см. Другий кінець трубки вводять дитині в рот. Треба стежити за тим, щоб дитина дихала носом, а не ротом, бо інакше вода з пляшки потраплятиме в рот. При видиху вода в пляшці булькає. Ця приємна і корисна гра подобається дітям. Її можна повторити кілька разів на день по 5 хвилин.

5. З цією ж метою рекомендується користуватись гумовими надувними іграшками. Ця забавна процедура привчає дитину дихати носом; рот весь час зайнятий. Ця вправа особливо корисна для дітей, які перенесли запалення легень, оскільки вона підтримує їх еластичні властивості і відновлює втрачені за час хвороби навички дихати носом.

Треба стежити за тим, щоб дитина й під час ходіння дихала носом! Не можна забувати, що плавання в річці, а також у водному басейні теж розвиває носове дихання!

Дихальні рухи сприятливо впливають також на поставу. Відомо, що неправильна постава спостерігається у дітей з аденоїдними розрощеннями, внаслідок яких нормальне дихання у них дещо обмежене. Порушення нормального дихання безпосередньо впливає на утворення сутулої спини.

Комплекс дихальних і фізичних вправ допомогає запобігти цим дефектам і усунути їх.

Систематичне, наполегливе здійснення всіх рекомендованих засобів - запорука повного оздоровлення дитячого організму.

Су-джок терапія – «це найкраща система самооздоровлення, що володіє високою ефективністю, безпекою і простотою!»

«Су» по-корейськи – кисть, «джок» — стопа. Для лікувального впливу необхідно використовують тільки ті точки, які знаходяться на кистях рук і стопах.

Одним з напрямів  роботи з розвитку мовлення дітей раннього і молодшого віку є робота по зміцненню м’язів  кистей рук.

Від ступеня сформованості дрібної моторики пальців рук залежить мовленнєвий розвиток дитини. Щоб робота по даному напрямку була успішною, необхідно підібрати ефективні методи і прийоми.

Ми використовуємо Су-джок масажери — масажні кульки в комплекті з масажними металевими кільцями в поєднанні з іграми і вправами з розвитку мовлення. Кулькою можна стимулювати зони на долонях, а масажні колечка надіваються на пальчики. Ними масажуються важкодоступні місця.

Великий німецький філософ І. Кант писав, що рука є вийшли назовні головним мозком. На кистях рук є точки і зони, які взаємопов’язані з внутрішніми органами і різними зонами кори головного мозку.

Області кори головного мозку, що відповідають за рухи органів мовлення і управляють рухами пальців рук, розташовані в безпосередній близькості один від одного. Йдуть в кору головного мозку нервові імпульси від пальців рук «турбують» розташовані по сусідству мовні зони, стимулюючи їх активну діяльність. Су-джок терапія спрямована на активізацію зон кори головного мозку з метою профілактики і корекції мовленнєвих порушень, так як стимуляція біоенергетичних точок сприяє дозріванню нервових клітин і їх активного функціонування.

Ранній вік – сприятливий час для сенсорного розвитку, без якого не зможуть сформуватися розумові здібності дитини і розвинутися мова.

Існує п’ять почуттів пізнання – це зір, слух, дотик, нюх і смак, завдяки яким діти раннього і молодшого віку пізнають навколишній світ. Взявши це за основу при освоєнні прийомів роботи Су-джок массажоров, нами розроблена система розвиваючих ігор та вправ на закріплення кольору, форми, величини, розвиток дрібної моторики, фонематичного слуху, правильного мовленнєвого дихання, зв’язного мовлення.

Поєднання роботи Су-джок терапії з вправами з розвитку сенсомоторних навичок дозволяє швидкому розвитку психічних процесів дітей, зміцненню м’язів дрібної моторики, і звичайно, розвитку мови.

Використання Су-джок терапії допомагає відкривати нові методи і прийоми, що в свою чергу сприяє не тільки розвитку дрібної моторики, а й розвитку таких сторін мовної системи, як фонематичний слух, словник, граматичний лад, зв’язкова мова.

Використання ігор та вправ з елементами Су-джок терапії для закріплення сенсомоторних навичок і розвитку мовлення дітей раннього і молодшого віку.

§  Продовжувати розвивати в іграх і вправах лексику, граматику, ф/слух, зв’язне мовлення з використанням Су-джок — масажерів;

§  Використовувати п’ять почуттів пізнання: слух, зір, дотик, нюх, смак в оволодінні прийомами роботи Су-джок — масажерів;

§  Розвивати дрібну моторику для стимулювання мовних областей в корі головного мозку за допомогою Су-джок масажерів.

§  Удосконалювати навички просторової орієнтації, розвивати пам’ять.